Dmytro Babyuk (dmytro_babyuk) wrote,
Dmytro Babyuk
dmytro_babyuk

Приїзд Миколи ІІ у Кам'янець-Подільський у 1915 і 1916-му році (частина 1)

Сьогодні ми будемо розглядати події сторічної давнини, які мали неабиякий вплив на історію нашого міста. На хвилі теми Першої світової війни на теренах Подільської губернії 1914-1918 рр., виставка якої нещодавно відкрилася у пристінному корпусі Старого замку (дуже раджу відвідати), в мене набралося дуже багато матеріалів по цьому періоду. Але особливу увагу хочу приділити саме приїзду в наше місто останнього російського Імператора Миколи ІІ, який у Кам'янці бував двічі і провести паралелі, як на нього реагували жителі у перший і другий свій приїзд. Взагалі почитавши праці наших дослідників, я поставив собі за мету чітко дослідити цю тему, адже один і той же дослідник (не буду називати прізвищ) у різних своїх публікаціях плутався не тільки в роках приїзду царя, а ще й у порах року, транспортом, на якому він приїздив (... у 1914 році (!), влітку (!), на Імператорському поїзді (колія тоді ще була недобудована), так і повністю вигаданий зі стелі маршрут слідування, хибний собор, у якому цар молився. Словом, одне попадання із п'яти. Найбільш прикро те, що інші дослідники передруковують цю інформацію без жодних перевірок і хибні дані вже досить глибоко вкорінились в головах істориків. Але треба рано чи пізно, проливати світло на всі частини історії нашого міста, адже це неоціненний скарб, який ми маємо пам'ятати і передавати із покоління в покоління.


"КАМ'ЯНЧАНИ! Сьогодні, у 11 годині дня, ГОСУДАР ІМПЕРАТОР ощасливить місто Кам'янець-Подільськ Своїм відвідуванням. Впевнений, що звістка ця наповнить серця ваші радістю і ви, удостоєні великої честі, прикладете всі сили для того, щоб спокійно і радісно пройшли дорогі для нас години перебування нашого любого ГОСУДАРЯ серед нас". Такими заголовками рясніли сторінки газет воєнного Кам'янця 13 квітня 1915 року під час Першої світової війни.
[Детальніше про Миколу ІІ]
Микола II Романов (1868-1918) — останній російський імператор, старший син Олександра III. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь. За Миколи II Росія зазнала поразки в російсько-японській війні 1904-1905. У період правління Миколи II відбулася перша російська революція 1905-1907, події якої примусили уряд піти на проведення обмежених конституційних реформ. За Миколи II Російська імперія вступила в Першу світову війну.
23 жовтня 1915 Микола II зайняв пост Верховного головнокомандувача російської армії. Невдачі на фронті, величезні втрати, розруха, голод викликали незадоволення самодержавством у всіх колах суспільства. Лютнева революція 1917 в Росії ліквідувала монархію. 2(15) березня Микола II зрікся престолу. 8(21) березня 1917 був заарештований в Олександрівському палаці (Царське Село) і відправлений в Тобольськ, а згодом у Єкатеринбург. У ніч із 16 на 17 липня 1918 року Миколу II та членів його сім'ї розстріляно в Єкатеринбурзі.
На правлінні Миколи ІІ скінчилося 300-річне правління роду Романових, російська абсолютна монархія, феодальний суспільний лад в країні та існування Російської імперії як держави.
Матеріал з Вікіпедії
* * *

Загалом приїзд Імператора до Кам'янця обговорювався досить жваво, судячи по газетних сторінках того часу. В газеті цьому виділили титульну сторінку, де окрім патріотичних на той час лозунгів, були патріотичні вірші, складені подолянами та історія про відвідини нашого міста іншими імператорами дому Романових.
Місто готувалося до приїзду дуже ретельно. Із документів, які збереглися до нашого часу, можна знайти такі:
"11 квітня 1915 р.
З огляду на майбутнє відвідення Кам'янця-Подільського його Імператорською величністю маю честь запропонувати обговорити думі питання про вироблення програми зустрічі імператора.
Дума ухвалила: піднести його Імператорській величності хліб-сіль, для чого обрати депутацію з міського Голови К.В. Туровича і членів управи, прикрасити найголовніші вулиці прапорами та іншими прикрасами, а також влаштувати дві арки - по Романосвскому проспекту (зараз вул.Шевченка), а іншу при в'їзді на Новий міст; асигнувати з міських коштів 5 млн. рублів для піднесення государю Імператору при посередництві депутації, обраної для піднесення хліба-солі, на лікування хворих і поранених воїнів.
В ознаменування відвідування міста його Імператрською величністю назвати російсько-фільварецьке міське парафіяльне училище Миколаївським."
* * *
Завершивши свій візит до Галичини, Микола II відвідав Проскурів, Кам'янець-Подільськ, Одесу, Миколаїв, Севастополь. Саме після відвідин Галиції, сценарій царських візитів було підкоректовано. Тепер увага приділялась безпосередньому спілкуванню царя з «простим народом». Так, якщо раніше на залізничні платформи для зустрічі імператора допускалися тільки спеціально організовані групи (заздалегідь підібрані депутації, військовослужбовці на чолі зі своїми командирами, учні, що знаходились під пильним наглядом своїх наставників), то тепер дозволяли з'являтися і «простий публіці». Не став виключенням і Кам'янець. Приїзд Імператора був досить детально описаний в пресі того часу, тож я буду користуватися першоджерелом, а саме міською газетою за квітень 1915 року.

Перед поїздкою до нашого міста хочу стисло пройтись по архівним записам, щоденникам і листам царської родини. У листі до Миколи ІІ його дружина 14 квітня 1915 року писала так:

"...
Тільки що отримала твою телеграму з Проскурова. - Як добре, що ти побачиш Заамурских прикордонників в Кам'янець-Подільському! Ця поїздка, нарешті, приведе тебе в контакт з військами і дасть тобі можливість більше бачити їх. Я люблю, коли ти бачиш і робиш несподівані речі - не по виробленому заздалегідь плану, адже це набагато цікавіше. Як багато тобі доведеться описувати в своєму щоденнику, і тільки під час зупинок!...".

13 квітня о дев'ятій годині 30 хвилин ранку Государ Імператор вийшов з Імператорского потягу біля переїзду поблизу станції Проскурів (зараз Хмельницький). Тут його зустріли повітовий предводитель дворянства Іванов-Луцевін, голова повітової земської управи, начальник гарнізону і міський голова з хлібом-сіллю. Його Величність зволив відбути в автомобілі в Кам'янець-Подільський. Автомобілі Імператор завжди возив із собою у останніх вагонах-гаражах. І хоча у Кам'янці-Подільському тільки побудували залізничну лінію, пускати по ній Імператорський потяг не наважились, поки колі була ще "не обкатаною".


Жителі Проскурова зустрічають Імператорський потяг



Микола ІІ на станції Проскурів

Микола ІІ приймає рапорт від міністра внурішніх справ

Микола ІІ від'їжджає на автомобілі "Делоне-Белевіль" (Delaunay-Belleville) з комендантом генерал-майором В.Н.Воєйковим та іншими до Кам'янця-Подільського

Жителі Проскурова на шляху слідування Імператора

Микола ІІ їде до Кам'янця-Подільського
По шляху проходження через Ярмолинці, Дунаївці і Шатаву були поставлені арки, прикрашені зеленню, національними прапорами і стояли селяни навколишніх сіл з хлібом-сіллю. Вони захоплено зустрічали Государя Імператора. Під час переїзду з Проскурова до Кам'янця-Подільського царський автомобільний кортеж зупинився в лісі для сніданку.




Сніданок у лісі

Імператор підгодовує пса

Зупинка великого числа машин привернула увагу місцевих селян, які працювали на полях. Охорона царя встановила селян в певному порядку. Після сніданку Микола II підійшов до місцевих жителів, став їх розпитувати. Після цього селянам подарували срібні годинники. Вдячні місцеві жителі впали на коліна, почали цілувати одяг і руки царя. Засоромлений імператор став піднімати старого, проте цією зустріччю він залишився надзвичайно задоволений.

Роздача срібних годинників селянам

Селянин, який впав на коліна перед Імператором
Офіційне видання, писало про це так: «І, треба правду сказати, дивну красу справжніх поїздок ГОСУДАРЯ по Росії становить саме повна їх простота і доступність. Всякий може бачити ЦАРЯ, і багато хто навіть чують Його голос. Це велике щастя для народу».
Імператор Микола II (5-й зліва) і супроводжуючі його особи під час короткого відпочинку, влаштованого в лісі по шляху проходження імператора від ст.Проскурово в м.Кам'янець-Подільськ в автомобілі. Серед присутніх: флігель-ад'ютант, капітан 2-го рангу Н.П.Саблін (зліва), палацовий комендант, генерал-майор почту В.Н.Воєйков (3-й зліва), генерал-лейтенант В.Н.Орлов, гофмаршал , генерал-майор В.А.Долгоруков (3 праворуч), генерал-майор К.А.Наришкін (2-й справа), командир імператорського конвою, генерал-майор почту А.Н.Граббе (праворуч) та ін.
Імператор направляється до автомобіля після сніданку у лісі для подальшого слідування до Кам'янця-Подільського
Імператор прибув до Кам'янця-Подільського о 11.30. При в'їзді до міста його Імператорську Величність зустріли губернатор церемоніймейстер граф Ігнатьєв, начальник гарнізону, депутації від міста і міщанського суспільства з хлібом-сіллю.

[Детальніше про губернатора]
Граф Олексій Миколайович Ігнатьєв (1874 — 1948) — церемоніймейстер царського двору, російський офіцер, дипломат і державний діяч. Був рязанським віце-губернатором (1908—1909), подільським віце-губернатором (1909—1911) та губернатором (1911—1915), а також останнім київським губернатором (1915—1917).

Походив із старовинного багатого та впливового графського роду Ігнатьєвих. Син дипломата та державного діяча Російської імперії графа Миколи Павловича Ігнатьєва та княжни Катерини Леонідівни Голіциної. Його старшими братами були: Павло — міністр народної освіти, та Микола — генерал, командир лейб-гвардії Преображенського полку.
У 1888—1893 роках навчався в III Санкт-Петербурзькій гімназії. 1897 року закінчив правничий факультет Санкт-Петербурзького університету. Далі служив у Міністерстві закордонних справ Російської імперії, служив аташе російського посольства в Константинополі (Османська імперія). Проходив військову службу (у 1898—1902 роках) в лейб-гвардії Преображенському полку. Просування у кар'єрі: 1897 рік — аташе посольства в Константинополі, 1898 рік — прапорщик Преображенського полку, 1901 рік — аташе посольства в Римі, камергер, 1903 рік — церемоніймейстер. Був уманським повітовим предводителем дворянства (маршалком шляхти), віце-губернатором у Рязані (1908—1909).

Був подільським віце-губернатором з 14 вересня 1909 по 12 вересня 1911 р. 12(25) вересня 1911 року призначено подільським губернатором. Перебував на цій посаді до 19 серпня 1915 року, коли його було переведено на посаду губернатора Київської губернії (19 серпня 1915—1917). Він був останнім, хто займав цю посаду в Російській імперії.
У 1915—1917 рр. входив до Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

В 1917 був представником Російського Червоного Хреста в Румунії. Учасник громадянської війни в Росії у складі Білої армії, перебував при армії генерала Миколи Юденича. Після поразки Білої армії емігрував у Францію, де пізніше організував у своєму будинку православну церкву та російський культурний центр.

Помер в 1948 році в Ванві. Похований на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.
Матеріал з Вікіпедії
* * *


Міська дума піднесла Його Величності 5.000 рублів на потреби війни і Кам'янець-Подільська єврейська громада 3.000 рублів. Після цього Государ Імператор пройшов по місту в собор через міст на річці Смотрич, повз вежі короля Стефана Баторія (з цього можна зробити висновок, що Микола ІІ в'їжджав до міста через Польські фільварки по Нігинському шоссе повз Біланівку, потім через міст біля Польської брами і далі вгору по Старопоштовому узвозу повз Вітряну браму і башту Стефана Баторія).
дорога слідування Миколи ІІ через міст і до башти Стефана Баторія

У соборі Його Величність був зустрінутий командиром корпусу, начальником штабу корпусу, вищими посадовими особами і військовими та цивільними чинами; тут же знаходився наказний отаман війська Донського генерал Покотило.
генерал Покотило В.І.
Його Величності перебувавшими тут депутаціями були піднесені хліб-сіль і грошові в розпорядження Государя Імператора на потреби війни пожертвування: від дворянства - 25.000 рублів, губернського земства 15.000 р. і Кам'янець-Подільського повітового земства 5.000 рублів. Прибулі з повітів волосні старшини-селяни піднесли Государю Імператору хліб-сіль. Після закінчення прийому осіб та депутацій, Його Величність увійшов в собор Казанської Божої Матері. В цей собор при обстрілі австрійцями потрапило кілька снарядів. Після короткого молебня Государ Імператор зволив прикластися до чудотворних ікон.
Собор Казанської ікони Божої матері
При виході з собору єпископ Митрофан благословив Його Величність іконою Казанської Божої Матері і тут же духовенство Подільської єпархії піднесло Його Величності на потреби війни 10.000 рублів. Государ Імператор, вийшовши з собору, зволив сісти в автомобіль і проїхати до старого бульвару до міського муру, де вийшов з автомобіля і зволив пройти до міської стіни, звідки йому відкрився прекрасний вид на стару фортецю. Ця фортеця залишилася неушкодженою, незважаючи на обстріл австрійської артилерії.
Маршрут слідування Миколи ІІ від Польських фільварків до Бульвару
Потім Його Величність зволив пройти на плац біля залізничної станції, де справив огляд присутнім тут військам (крайньою вулицею міста на той час був проспект Грушевського, район 15 школи. У 1915 році це "ул. Загородная"). Ймовірно, Імператор також оглядав наву залізничну колію, так як та була стратегічно важливою транспортною лінією.  Після огляду військ, государ Імператор зволив відвідати лазарет, вмістом на кошти селян Кам'янецького і Ушицького повітів, де був зустрінутий представницею графинею Ігнатьєвою і адміністрацією лазарету. Після обходу поранених, Його Величність відбув в земську лікарню (зараз Міська лікарня), де відвідав тяжкопораненого офіцера. Вийшовши з лікарні, Государ Імператор зволив відбути з Кам'янця-Подільського (ймовірно, вниз по Пушкінській вулиці на Нігинське шоссе, звідки і приїхав), подякувавши губернатору за порядок і звелів розпустити учнів всіх навчальних закладів на три дні. Під час проїзду Государя Імператора по місту і при від'їзді населення всюди радісно і захоплено зустрічало Його Величність. Государ Імператор зволив дякувати населенню і міському громадському управлінню за виражені почуття і за пожервовані гроші. У шостій годині вечора Його Величність прибув до Імператорського поїзду біля переїзду поблизу станції Проскурів.
Ймовірний маршрут слідування від Старого бульвару через Новопланівський міст, далі по вул. Шевченка і потім по вул. Пушкінській. Фрагмент карти Кам'янця-Подільського 1916 року
У своєму щоденнику Микола ІІ записав таке:

«13-го квітня. Понеділок. О 9 годині поїзд підійшов до Проскурова. Відправився в моторі по гарному шосе до Кам'янця-Подільського - 90 верст і прибув туди до полудня. Погода була чудова. Заїхав в собор і в міський сад, звідки дивився на стару турецьку фортецю. Потім провів огляд Заамурским піхотним і кінним полкам, 22-му Туркестанському стрілецькому полку і Кримському кінному полку. Відвідав два лазарети і виїхав з Кам'янця-Подільського. В одному гаю закусив холодною провізією і прибув до Проскурова із запізненням на 3 години. На наступних станціях виходив до ешелонів Заамурскої артилерії. Увечері пограв в доміно ».

Через кілька днів по від'їзду з міста Микола ІІ у листі до дружини 18 квітня 1915 року писав так:

"Моє кохане Сонечко! Дякую тобі від щирого серця за твої милі листи, які принесли мені стільки втіхи і радості - в моїй, в кінці кінців, самоті. Хоча на цей раз, куди б я не поїхав, я оточений членами сім'ї - в Галичині, в Одесі і тут. Це буде, ймовірно, мій останній лист. Моя поїздка до Кам'янця-Подільського доставила мені величезне задоволення. Місто дуже гарне, а від заамурців з твоїми милими кримцями я просто втратив голову. У перших, щойно прибулих з Харбіна, чудовий вид. Вони добре споряджені й охайні, як гвардійські полки. Татари відпочили і всі широко посміхалися, коли я проходив повз них. Мене не вразило, що у них мало офіцерів".

Місцеві газети також рапортували про телеграми царя, написані жителям міста і правлінню. 15 квітня в газетах була така замітка, виділена жирним шрифтом:
"Об'ява. ЙОГО ІМПЕРАТОРСЬКА ВЕЛИЧНІСТЬ ГОСУДАР ІМПЕРАТОР, від'їжджаючи, виразив задоволення за наданий прийом і порядок, який підтримувався самим населенням під час перебування Його Величності в м. Кам'янці-Подільському 13 квітня, причому Його Величності благоугодно було наказати мені об'явити про це населенню. Про таку Високу ласку щасливий оповістити населення м. Кам'янця-Подільського і околиць."

16 квітня була ще одна замітка: "Із задоволенням згадуючи проведені сьогодні декілька годин в славному Кам'янці-Подільському, доручаю вам передати його жителям, духовенству, дворянству, військовим і міським чинам, а також пораненим офіцерам і нижнім чинам МОЮ щиру подяку за зворушливий і сердечний прийом і за виражені у вашій телеграмі вірнопідданські почуття. МИКОЛА".
В архівних записах можна ще знайти такий документ:

«19 червня 1915 р.
«Подільський губернатор пропозицією від 18 червня 1915 року повідомив Міського голову, що на всепідданнійшій доповіді МВС про вірнопідданські почуття, виражених міською думою від 15. 04. найясніший цар власноруч викарбувати зволив «Сердечно дякую». Вислухавши слова государя Імператора стоячи, дума зустріла їх гучними криками «ура».
* * *
Як бачимо, місто дуже жваво зустріло останнього Імператора. Патріотизм був тоді на дуже високому рівні і місто за декілька днів до приїзду і за декілька днів після від'їзду царя досить активно обговорювало цю подію. Як можна буде побачити у наступній частині публікації, за рік ситуація кардинально зміниться і хоч цар приїде з більш важливим візитом, його вже будуть зустрічати не так радісно, як торік. Які ж були причини цього? Це вже наступного разу.
Взагалі помітив, що події 1914-1918-х рр. мають багато спільних рис з нашою сучасністю, адже у нас певні події теж почались у 2014 році. І багато деталей ніби ретранслюються з минулого в сучасність, тільки персоналії інші. Правильно кажуть, що історія має звичку повторюватись...
Далі буде.
Джерела:
Tags: 1915, Дмитро Бабюк, Кам'янець-Подільський, Микола ІІ, Проскурів, відвідини, приїзд
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments